28 юни 2012 2012-06-28 2016-12-24

Burgas Reporter Ltd.

Істина українського народу полягає в утвердженні ліберальних і національних цінностей

[caption id="attachment_5583" align="alignleft" width="300" caption="Ірина Дмитренко — о.в. Генеральний Консул України у Варні"][/caption]

Сьогодні Україна відмічає 16-у річницю прийняття Конституції – основного закону держави. Які національні цінності рухають демократичний процес в Україні та є підставою для оптимізму українського народу?

У нашій традиції Глава Української держави розпочинає служіння народові з урочистого акту присяги, в якого є два символічні свідки: духовний – Пересопницьке Євангеліє, і правовий – Конституція України. Присяга на вірність українському народові у присутності цих двох символічних свідків – це пробудження нашої генетичної пам’яті. Приведення до влади давньоруських князів відбувалося у давньому храмі міста Києва - Святій Софії.  Саме з отих часів народилися перші писані закони нашої країни, та, власне, розпочалася наша дорога. Вона матеріально існує і сьогодні: від Дніпра, князя Володимира Великого, через Михайлівський золотоверхий собор, Храм Софії Київської, гетьмана Богдана Хмельницького, знамениті “Золоті Ворота”, Центральну Раду, Михайла Грушевського і аж до видатного, відомого у всьому світі українського письменника, Тараса Шевченка. Це і є правдивий шлях України у самому серці Києва, це є наша тисячолітня історія.    Саме на цій дорозі 16 років тому і розпочала своє нове життя новітня Конституція України. Ця не ювілейна, але славетна дата закликає український народ осмислити своє буття: правдиво, справедливо, і безумовно, істинно. Понад тисячі літ український народ постає із руїн, бо існує справедливість, яка завжди полягала у властивій українському народові від природи повазі до людини і до її права. Історична справедливість немислима без загальнонаціонального порозуміння, без взаємопрощення, без відчуття національної єдності. Сьогодні як ніколи Україна потребує єднальної, національно зосередженої сили, яка рухатиме духовним поступом, економічним розвитком, яка забезпечила б її високий міжнародний авторитет і лідерство. Хребет цієї сили складають національні осі через усю Україну – від Донецька до Львова, від Чернігова до Севастополя, від Харкова до Києва. У новому тисячолітті істина полягає у розвитку нової сучасної української ідеї, без якої не може бути майбутнього будь-якої країни. В першу чергу має бути національний вимір демократії та лібералізму. І тут хочеться згадати Михайла Грушевського, який свого часу висловив думку про приреченість і смислову вторинність «самоотверженого малороса», людини, яка лише інколи згадує про своє українське коріння, вірою і правдою слугуючи культурі, яка століттями зверхньо ставилася до українського національного відродження. Істина українського народу полягає в утвердженні ліберальних і національних цінностей, і наша історія це підтверджує. Людська свобода є правдивою лише тоді, коли в ній зримо постає національний стрижень.

В Болгарії відомо про непростий історичний шлях становлення державності вашої країни. Яким чином здійснювався цей доленосний процес ?

Сьогодні, у День, коли відмічається 16-річниця Конституції України, не можна не згадати історичні віхи становлення української державності, яка виходить з двох першоджерел: духовного – це хрещення України-Руси князем Володимиром Великим, і правового – це укладання «Руської правди» Ярославом Мудрим, яких український народ вважає отцями своєї нації, національними апостолами. І безперервне продовження принципів волелюбства і пошани до правди, які заклали отці нації, чітко прослідковується в усьому розвитку української конституційної думки. Про це свідчать і середньовічні міські статути, і гетьманські універсали, і пакти і Конституція законів і вольностей Війська Запорізького, укладені 5 квітня 1710 року, відомі під назвою Конституція Пилипа Орлика. Загальнонаціональне усвідомлення триєдності поняття «Свобода, нація, країна»,  втілене в 4 універсалах УНР.              Цей ряд логічно продовжено вже в наші часи. 16 липня 1990 року Верховна Рада ухвалила Декларацію про державний суверенітет України. 24 серпня 1991 року постав Акт проголошення незалежності України, схвалений 1 грудня українським народом. 28 червня 1996 року, керуючись Актом незалежності, було прийнято новітню Конституцію України. Коли невідповідність старої Конституції і новонародженої держави стала критичною, Україна у свій спосіб застосувала європейський досвід і створила власний прецедент. За відсутності тоді парламентської конституційної більшості було укладено конституційний договір, що отримав назву малої конституції. Що це дало ? Перше. Прийняттям Конституції було відкрито можливості всім гілкам влади діяти відповідно до розподілених між ними повноважень. Друге. Було запроваджено європейський стандарт конституційних гарантій щодо прав і свобод людини, їх судовий захист на основі верховенства права включно з можливістю звертатися до Європейського суду з прав людини. Україна розпочала рух до входження в європейський простір свободи і демократії. Третє. Було закріплено територіальну цілісність і недоторканість українських кордонів і земель. Четверте. Пожвавилися соціальні та економічні процеси. За 10 років реальні доходи населення зросли майже в три рази, реальна заробітна плата – вдвічі. 7 мільйонів селян стали реальними господарями на своїй українській землі. Однолітком Конституції стала грошова реформа, за якою з’явилась стабільна українська гривня. П’яте. Було здійснено прорив у розв’язанні найгостріших зовнішньополітичних проблем, що постали перед країною з часу проголошення нашої незалежності. Конституція загалом заклала основу для здійснення фундаментальних демократичних перетворень в українському суспільстві.

Чи вірно я зрозумів, що усі заходи, які останнім часом відбуваються в Україні направлені на інтеграцію України в Європейське суспільство. Яким чином, на Ваш погляд, насправді правова держава має дотримуватись Конституції ?

Із внесенням змін до Основного Закону України виникла низка проблем в частині виконання відповідними гілками влади функцій, передбачених Конституцією. Вирішити ці проблеми без нового погляду і нового філософського підходу до Конституції України неможливо. Тому проблема вдосконалення Конституції аж ніяк не знімається з порядку денного. І вестися таке вдосконалення повинно в інтересах всього українського суспільства, а не в інтересах окремих політичних груп чи інститутів. З метою реалізації конституційного права громадян України на участь в процесах державотворення 17 травня 2012 року Президент України В.Ф.Янукович підписав Указ “Про Конституційну Асамблею”, яким затверджено Положення про Конституційну Асамблею та її персональний склад. Відповідно до Указу, Конституційна Асамблея є спеціальним допоміжним органом при Президентові України, утвореним з метою підготовки пропозицій стосовно внесення змін до Конституції України. Напрацювання пропозицій щодо змін до Конституції України здійснюватиметься на основі узагальнення практики реалізації Основного Закону України, з урахуванням досягнень та тенденцій розвитку сучасного конституціоналізму, а також з урахуванням висновків громадських та фахових обговорень запропонованих змін, в тому числі за участю міжнародних експертів. Президентом України поставлено завдання забезпечити залучення експертів Венеціанської Комісії, а також експертів інших міжнародних установ та організацій до роботи Конституційної Асамблеї на усіх етапах її діяльності. Головною метою роботи Конституційної Асамблеї є підготовка відповідного законопроекту, який після затвердження буде внесений Президентом України на розгляд Парламенту виключно відповідно до процедури, передбаченої Розділом ХIII чинної Конституції. Для забезпеченості прозорості конституційної реформи та широкого представлення громадськості в роботі над підготовкою пропозицій щодо внесення змін до Основного Закону, Конституційну Асамблею утворено у складі 94 осіб, які мають відповідну фахову підготовку і досвід роботи у сферах державотворення і право творення, користуються авторитетом у суспільстві та не уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Президент України залишається відкритим для пошуку суспільного консенсусу та політичного діалогу в найбільш пріоритетному питанні розвитку українського суспільства і держави – питанні модернізації Конституції України. Тому, важливо зазначити, що депутатським фракціям у Верховній Раді України та політичним партіям, які не подали пропозицій щодо кандидатур до персонального складу Конституційної Асамблеї, надано можливість вносити такі пропозиції протягом діяльності Конституційної Асамблеї. Започаткування роботи Конституційної Асамблеї є, серед іншого, виконанням положень резолюцій Парламентської Асамблеї Ради Європи та рекомендацій  Венеціанської Комісії щодо ініціювання всеосяжної конституційної реформи. При підготовці Положення про Конституційну Асамблею були повною мірою використані рекомендації Венеціанської Комісії, викладені у Висновку щодо Концепції створення та функціонування Конституційної Асамблеї в Україні, прийнятому на 86 Пленарній сесії Венеціанської Комісії у березні 2011 року. 20 червня 2012 року відбулося перше засідання Конституційної Асамблеї, на якому було вирішено зосередити зусилля над напрацюванням Концепції про внесення змін до Конституції. Утвердження Конституції України як реального сучасного загальнонаціонального політико-правового договору, основоположного закону національного права стане надійним фундаментом майбутнього розвитку Української держави. Забезпечення надійного захисту прав людини та її основних свобод, формування збалансованої системи представницької демократії європейського зразка, зміцнення парламентаризму, побудова ефективної системи стримувань і противаг – це кінцева мета конституційного реформування в Україні. Задля досягнення цієї мети українська сторона продовжуватиме відкритий діалог з усіма зацікавленими іноземними партнерами, насамперед, експертами Ради Європи та Венеціанської Комісії. Коментари